Струни Кобзаря

Літературно-музична композиція

"Струни Кобзаря"

Мета: вшанувати пам’ять великого Кобзаря, викликати в учнів почуття любові та пошани до Т. Г. Шевченка; виховувати почуття патріотизму, гордості за свій талановитий народ.

Обладнання: святково прибрана світлиця. Портрет  Т.Г.Шевченка,  рушники. Виставка творів  Кобзаря. Картини художника, вербові гілочки, дитячі малюнки. кросворд «Кобзар», акровірш «Тарас»

 Плакат

 «Немає в світі поета,

який стільки важив би в житті

свого народу, як Шевченко»

(М. Рильський)

Ведучий 1: .  Доброго дня дорогі учні та гості! Ми раді вітати вас на нашому святі. Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

Запалює свічку.

Ведучий 2:  Хай палає свічка.

                    Хай палає,

                    Поєднає нас вона в цей час.

                    Друзів голоси нехай лунають,

                    Слово й музика нехай єднають нас.

Учень 1.

            Добрий день, матусю-Україно,

             Сходить сонце радості й добра.

            Україно, я твоя дитина,

            Крапелька великого Дніпра.

Український танок

Ведуча.     Сьогодні свій захід ми присвячуємо вивченню життєвого і творчого шляху незвичайної людини, яка і по цей день є «володарем народних душ» . Ця  людина – український народний поет, художник , вчитель.

Його ім’я підкаже вам акровірш

(Учні читають вірш, називають ім’я ТАРАС)

Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лиш він оди

Рабів німих так захищати…

А хто про них писав, як він,

                    «Садок вишневий коло хати»?

Ведуча.Назвіть повне ім’я  народного поета, художника (Т.Г. Шевченко)

1.  Іде весна, іде весна,

  Мов квітонька прекрасна.

  І спогад нам несе вона

  Про віщого Тараса.

2.  Гомін  лине про країні

    Сонячно, крилато.

    Гомонить Дніпро із степом

    Про велике свято.

3.  Щовесни, коли тануть сніги,

                                  І на рясті просяє веселка,

                                  Повні сил і живої снаги

                                            Ми вшановуєм пам`ять Шевченка

4.Ми ще невеличкі –

Вісім років маємо,

Але про Шевченка

Вже багато знаємо.

5.Вчителька про нього нам розповідала –

Рушником новеньким

Ми портрет прибрали.

Учитель

 Його життя написане сльозами,

 Що запеклися кров'ю на душі.

У кожний звук, у кожний тон у  слові                                                              Крізь чорноту минущих лихоліть

Услухайтесь! Почуйте в його мові

Те, що лікує, плаче й полонить.  Почуйте серцем голос...

Ведучий Холодна ніч 1814 року. У селі Моринцях всі сплять. Лише у віконці хатини Григорія та Катерини Шевченків блимає вогник. Саме тут, у кріпацькій родині, у ніч з 8 на 9 березня народився син, якого назвали Тарас.
Ведучий На небі загорілася нова зірочка, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Григорович Шевченко. Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.

           Виходять дівчинка і хлопчик в українському вбранні

Учень. У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

Учениця. У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

Учень. Вмерли мама й тато ...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

Учениця. В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

Учень. Хоче малювати

Прагне він до знань -

Та за це багато

Зазнає знущань.

Учениця. За ясну свободу й

Світле майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя!

Звучать слава з мікрофона (або запис)

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

                   Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Ведуча.

Тарас ще  з дитинства був допитливою дитиною, його все цікавило… 

Сценка «Мати і Тарас»

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 Мати. Так , мій синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї. кладе толову на коліна матері, вона співає «Колискову»).

 Хлопчик.  А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре - свічка згасає, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив...Мамусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, робить людям добро, тоді свічечка світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить сина по голові).

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить,

         Не розгинаючи і спини. 

                                                                                                              

Ведучий. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку».Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.

Тарасик.   Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу повела

До п’яного дяка в науку.

«Учись, серденько, і колись

З нас будуть люди»,-

ти казала.

Ведуча. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Тарасик.   Там матір добрую мою

Ще молодою - у могилу

Нужда та праця положила.

Ведучий. Незадовго після смерті матері помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Тарасик.   Там батько плачучи з дітьми

 (А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

мов мишенята. Я до школи-

Носити воду школярам.

Ведуча.     Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Минуть  роки. і він з болем згадуватиме :

         (Виходить Тарас . Тихо лине пісня  «Думи мої …»  сл. Т.Шевченка)

Тарас:  

                   Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога.

Уже прокликали до паю,

А я собі у буряні

Молюся богу …

Інсценізація вірша « Мені тринадцятий минало»

(Виходить дівчинка в українському костюмі. Підходить до Тараса, вітається,витирає сльози)

Оксана :    Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру . Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й , кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас :      Еге ж, малярем.

Оксана :    І розмалюєш нашу хату.

Тарас :       Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо.  Я буду таки малярем.

Оксана :    Авжеш, будеш!

Ведуча:     Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькі

сім’ї  і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс

допитливим та розумним хлопчиком.

         Тарас наймитує, а у вільний час  - читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

14 уч.                  Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань

15 уч.                  Нишком він малює

Статуї в саду

Вночі пише  вірші

Про людську біду

16 уч.                  Підростав малий Тарасик

В піснях калинових,

В бідній хаті, в щирих ласках,

В добрих різнословах.

17 уч.         І тому він ще хлопчиком

Мови не цурався,

До малюнків добрий хист мав,

За малярство брався.

Ведуча . В сиву давнину по селах і містах ходили старі сліпі люди, вони співали про долю України і її народ. Свій спів мандрівники супроводжували грою на музичному інструменті. Його назвали кобзою. Від назви цього інструменту  і походить назва – кобзарі. Шевченко не грав на кобзі, але його твори близькі до народних пісень. Тому поета і називають …

Ми дізнаємося, розгадавши кросворд:

(Ведучий читає речення, учні додумують риму)

Зацвіла у лузі червона …(калина)

Зоре моя вечірняя, зійди над …(горою)

Між ярами над ставами  …(верби)  зеленіють

Закувала …(зозуля)

На дубі сидячи

Любо, любо стало, Пташечка…(зраділа)

Червоніє над горою;    (плугатар) співає.

К

а

л

и

н

а

г

О

р

о

ю

в

е

р

Б

о

ю

з

о

З

у

л

е

н

ь

к

а

з

р

А

д

і

л

а

п

л

у

г

а

т

а

Р

-         Чи можете ви знайти «Кобзар» на книжковій виставці?(Діти показують)

Ведуча.

-         Як свідчать дослідники, до нашого часу збереглося понад 300 віршів поета, в них він писав про народ і для народу. За бунтарські вірші Тараса забрали в солдати. Незважаючи на заборону Шевченко  писав вірші і ховав їх за халявою чобота.

-         Тепер цю книжку називають захалявною

.

Учитель. Тарас любив учитися. А чого навчилися ви, зараз перевіримо.

Прислів’я  та приказки про Шевченка.

У  прислів’ях та приказках слова переставлені місцями, треба правильно скласти речення і записати.

1. З Шевченком набирається той знається, розуму хто.

(Хто з Шевченком знається, той розуму набирається)

2. Прочитав, Шевченка хто став багатший серцем.

(Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став)

3. Тараса – наша слово окраса і зброя.

(Слово Тараса – наша зброя і окраса)

4. Слово живе Тарасове здорове і

(Тарасове слово живе і здорове)

Вікторина "З якого твору?"

...Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

       ("Садок вишневий коло хати")

...Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!

                     ( "І виріс я на чужині" )

...Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

         ("Мені тринадцятий минало")

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

         (Поема "Причинна. Уривок "Реве та стогне Дніпр широкий")

...А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

                  ("Тече вода з-під явора")

...І усміхнулася небога.

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила...

                      ("Сон")

...Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

                   ("Тече вода з-під явора")

Доповнити рядки потрібними за змістом словами.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до ... (води).

Дивлюся, аж світає,

           Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

          Сонце ... (зустрічає).                                            

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у ... (гаї).

                                               

  Тече вода з-під явора

  Яром на долину.

  Пишається над водою

  Червона ... (калина).

  На панщині пшеницю жала,

  Втомилася; не спочивать

  Пішла в снопи, пошкандибала

  Івана сина ... (годувать).

  В лиху годину,

  Якось недавно довелось

  Мені заїхать в ... (Україну).

«Сторінки із «Кобзаря»  (Поетична хвилинка )

Учні читають вірші про Т.Шевченка

Учитель.  Життя Т. Г. Шевченка таке дивовижне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе те не було правдою. Пам’ятники великому Кобзареві стоять у далекій Канаді, Америці, Франції, Угорщині, Аргентині. Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах світу. Вірші поета перекладено 150 мовами світу.
Його поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Тож пронесімо, діти, у своєму серці пам’ять про Тараса Григоровича Шевченка крізь все своє життя!

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття.

До ніг тобі, титане, кладемо,

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе сучасником звемо.

Сонце правди осяває

і Дніпро, і кручі.

І тебе в сім’ї великій,

в сім’ї вольній, новій

Ми врочисто споминає

своїм вдячним словом.